[На головну]
12.05.2021

ЗВЕРНЕННЯ Профспілки працівників охорони здоров’я України до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України

Генеральна конференція Міжнародної організації праці (МОП) на 63-й сесії прийняла Конвенцію №149 та Рекомендації № 157 «Про зайнятість, умови праці та життя сестринського персоналу», яка була ратифікована Україною ще у 1979 році. Ця Конвенція зобов'язувала країни - члени МОП виконувати всі необхідні заходи для організації професійної підготовки та освіти сестринських кадрів, задоволення їхніх умов праці та життя, розвитку кар'єри.

Сьогодні в Україні працює майже 303 тисячі фахівців - середнього медичного персоналу, співвідношення якого до лікарів становить 1,9:1, тоді як у країнах ЄС — 2,5:1. Їхня заробітна плата становить близько 8 тис. грн. (за даними НСЗУ), хоча мала б становити як мінімум 17
18 тисяч гривень. Незадоволені такою ситуацією медичні сестри (брати) залишають професію або виїжджають працювати за кордон (кадровий дефіцит у 2020 році зріс до 32 тисяч працівників). Низька заробітна плата, надмірні навантаження, небезпечні умови праці роблять непривабливою медсестринську справу, а кадровий дефіцит позбавляє населення України можливості вчасно отримувати належну медичну допомогу та сестринський догляд.

У доповіді Всесвітньої організації охорони здоров'я «Стан сестринської справи в світі, 2020 р.» наголошено на серйозних прогалинах в кадровому забезпеченні сестринських служб, особливо в умовах пандемії COVID-19, та пріоритетних напрямках щодо фінансового забезпечення заходів, спрямованих на: підготовку сестринського персоналу, створення робочих місць і розвитку лідерської ролі медсестер в інтересах зміцнення сестринської справи в усьому світі.

Зважаючи на зазначене, Профспілка працівників охорони здоров’я України вимагає безумовного дотримання владою вимог нормативних актів МОП щодо:

- встановлення оплати праці сестринського персоналу на рівні, що відповідає його соціально-економічним потребам, кваліфікації, функціям і досвіду, які враховують труднощі та небезпеку, притаманні цій професії, та які могли б залучити людей цієї професії та утримати їх у ній;

- дотримання гарантій щодо робочого часу і часу відпочинку, охорони здоров’я та гігієни праці, соціального забезпечення та вжиття заходів у сфері зайнятості.